УДК
Андрущенко Д.С., Герасименко В.В.
ЗАСТОСУВАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Аннотація:
Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього комп'ютерних технологій, які проникають у всі сфери людської діяльності, забезпечують поширення інформаційних потоків в суспільстві, утворюючи глобальний інформаційний простір. Невід'ємною і важливою частиною цих процесів є комп'ютеризація освіти. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу, пов'язаними з внесенням коректив у зміст технологій навчання, які повинні бути адекватні сучасним технічним можливостям, і сприяти гармонійному входженню дитини в інформаційне суспільство. Комп'ютерні технології покликані стати не «доважком» у навчанні, а невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, значно підвищує його ефективність.
Ключові слова: «Інформаційні технології», «ІТ»,»Комп’ютерні технології», «розвиток», «освіта», «навчання», «інформація», «техніка», «уміння», «праця», «знання», «потреба», «комп’ютер», «учень», «студент», «педагог», «вчитель», «систем», «сфера», «робота».
Актуальність попередніх досліджень:
Інформаційні технології (ІТ) в даний час дуже важливі. Вони займають центральне місце системі освіти, розвитку суспільства і культури. Використання комп’ютерних технологій набувають дедалі ширшого обсягу у найрізноманітніших сферах діяльності людини.
Проблема використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі знаходить своє відбиття у працях Абасова З. А., Гуревича Р. С., Кашлева С. С., Назарової Т. С., Євдокимова В. І., Селевко Г. К., Скакун В. А., Трушиної М. Н., Отані Тадао, Мічі Д., Джонсон Р., Рафаел Б., Холмс Г. та інших.
Мета статті:
Завданням дослідження стало використання зазначених концептуальних основ, як науково-методологічного підґрунтя для їх доведення до рівня ІКТ підвищення рівня мотивації особистості майбутнього вчителя технологій у професійній підготовці. Розуміння ІКТ підвищення рівня мотивації особистості у професійній підготовці ґрунтується на принципі поєднання різних підходів до розкриття різноманітних варіантів їх змісту.Досягнення в області використання інформаційних технологій у сфері освіти, повинні служити одній цілі - розробці методологічної основи застосування інформаційних технологій в процесі навчання і самоосвіти. По суті, у теперішній час суспільство стоїть перед задачею - навчитись правильно і раціонально використовувати комп’ютер в системі освіти.
Виклад основного матеріалу:
Сучасному суспільству необхідна якісна освіта, яка спроможна забезпечити зростання потреби споживача та виробника матеріальних і духовних благ. Перехід до інформаційного суспільства кардинально змінює положення освіти. Згідно «Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» затверджених Законом України від 9 січня 2007 року, № 537-v, однією з основних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості. Головною умовою успішної реалізації Основних засад є забезпечення навчання, виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві. В останні роки термін «інформаційні технології» заміняє поняття «комп'ютерні технології» навчання.Інформаційно-комунікаційні технології можна віднести до технологічних засобів, і вони спрямовані на підготовку особистості інформаційного суспільства, формування вмінь працювати з інформацією, розвиток комунікативних здібностей, формування дослідницьких умінь та вмінь вибору оптимальних рішень, забезпечення великим обсягом якісної інформації. Необхідним чинником засвоєння знань є технічні засоби навчання (ТЗН). Разом з традиційними ТЗН сучасна освіта використовує комп’ютер. Комп'ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов'язаних з використанням комп'ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і навчальний процес не може стояти осторонь. Систематичне і педагогічно доцільне використання під час занять мультимедійних засобів сприяє:
- вдосконаленню сенсомоторної сфери учнів (сенсомоторика – взаємна координація сенсорних (чуттєвих) і моторних (рухових) компонентів діяльності людини),
- розвитку їх зорової і слухової чутливості,
- формуванню вміння сприймати,
- розвитку спостережливості.
Поряд із цим використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку перцептивної уваги, обумовлення виникнення мимовільної уваги, стійкості її та зосередженості.Використання комп’ютерних засобів навчання дозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для засвоєння учнями, що у свою чергу сприяє:
- розвитку їхнього мислення,
- формуванню системи розумових дій, здатності до самостійної творчої роботи.
Але при використанні комп’ютерної техніки у навчанні не уникнути втоми, розсіяння уваги, тому викладач при проведенні занять з використанням ІКТ повинен дотримуватись Державних санітарних правил та норм. Правильна організація роботи на ПК, що передбачає перерви, дотримання тимчасових режимів, активізацію руху учнів та спеціальні вправи допоможуть викладачу ліквідувати в учнів причини фізичної напруги, напругу очей, втому тощо [1]. Нові інформаційні технології навчання надають потужні й універсальні засоби отримання, опрацювання, зберігання, передавання, подання різноманітної інформації, наперед розроблені засоби виконання рутинних, технічних, нетворчих операцій, пов’язаних із дослідженням різних процесів і явищ або їх моделей, розкривають широкі можливості щодо істотного зменшення навчального навантаження і водночас інтенсифікації навчального процесу, надання навчально-пізнавальній діяльності творчого, дослідницького спрямування, яка природно приваблює дитину і притаманна їй, результати якої приносять учню задоволення, стимулюють бажання працювати, набувати нових знань. Необхідність якомога ширшого використання нових інформаційних технологій навчання різних навчальних предметів пов’язана перш за все зі значно ширшими (порівняно з традиційними технологіями навчання) можливостями розкриття загальноосвітніх функцій навчальних дисциплін, розв’язання загальних завдань навчання, виховання і розвитку школярів. Значну роль нові інформаційні технології навчання відіграють у формуванні загальнонаукових умінь та навичок (організаційних, загально пізнавальних, контрольно-оцінювальних), до яких належать і вміння адекватно добирати програмний засіб для розв’язування поставленого завдання, і формування та розвиток в учнів потреби неперервно розширювати та поглиблювати свої знання.
Попередні намагання проводити навчання за допомогою комп’ютерних програм, що здійснювалися ще на початку та в середині 80-х років, закінчилися невдачею. Це було викликано тим, що недосконалість програмових засобів не дозволяло отримати явну перевагу комп’ютерних технологій перед традиційними формами навчання. Іншою важливою причиною являлося те, що комп’ютер не був доступним засобом навчання. Ні вчителя, ні учні не були готові сприйняти комп’ютер як регулярний навчальний засіб. На даний момент ситуація змінюється, сучасні персональні комп’ютери і програми дозволяють не тільки організовувати найпростіші тести, але і моделювати навчальні ситуації, за допомогою анімації, звука, фотографічної точності [2]. Комп’ютерне навчання, засноване на використанні тих принципів навчання, які найбільш повно відповідають не тільки власним, індивідуальним потребам того, хто навчається (врахування індивідуальних інтересів, рівні розвитку і підготовленості тих, хто навчається, швидкість мислення, здатність запам’ятовування та інше), передбачає не тільки зміну окремих його організаційних форм, але й розробку нових комплексних взаємопідтримуючих видів діяльності тих, хто навчається, і викладачів. При навчанні за допомогою комп’ютеру створюється особливий процес взаємодії і співробітництва, в основу якого покладений професійний інтерес і виконання учнями практично значущої роботи. Так, наприклад, використання автоматизованих систем навчання суттєво змінюють звичний вид учбової діяльності, але не настільки, щоб докорінно переглянути існуючу систему понять і дидактичних принципів навчання. Тобто, річ йде про кардинальний перегляд підходів до перебудови традиційної системи навчання, розробки нових методів і підходів до організації системи безперервної самоосвіти, однією із сторін якої є створення системи підтримуючого і рекомендуючого управління пізнавальною діяльністю.
Комп’ютер - це особливий вид технічних засобів навчання. У силу своїх технічних можливостей сучасний комп’ютер являє собою найбільш придатний технічний засіб навчання для організації самостійної роботи студентів як у поза аудиторний час, так і під час аудиторного заняття. Комп’ютери здатні вирішувати ті ж методичні задачі, що й традиційні технічні засоби навчання. Але в умовах комп’ютерного навчання це робиться на більш потужній, удосконаленій і швидкодіючій техніці. Комп’ютер реалізує навчання у діалоговому режимі. Комп’ютеризовані учбові матеріали (навчальні комп’ютерні програми) здатні повніше та глибше адаптуватись до індивідуальних особливостей студентів. Зумовлено це специфікою комп’ютера як одного з видів технічних засобів навчання, яка складається з наступного:
1) Значний об’єм пам’яті сучасних комп’ютерів, що дозволяє зберігати і оперативно використовувати великі об’єми навчальної інформації (формулювання завдань, тексти, вправи, приклади та зразки, довідково-корегуючу і консультуючу інформацію, різноманітні ремарки – реакції на ті чи інші дії студентів і т. ін.).
2) Висока швидкодія комп’ютера (сотні тисяч операцій за секунду). Це дозволяє значно підвищити реактивність даного виду інформаційних технологій.
3) Можливість не тільки пред’являти учбовий матеріал, фіксувати відповіді (це може робити магнітофон та навчальні машини), але й аналізувати відповіді і запити студентів. Аналіз відповідей і запитань забезпечується дидактичними можливостями комп’ютерних програм навчання і контролю.
4) Реалізація такого зв’язку навчального матеріалу (комп’ютерної програми) зі студентом, який ведеться у діалоговому режимі, імітуючи деякі функції викладача і, у відомій мірі, спілкування. Треба зауважити, що лише комп’ютер здатний здійснити настільки різноманітний за формою і змістом зв’язок з учнем:
- інформативний;
- довідковий;
- консультуючий;
- результативний;
- вербальний;
- невербальний (графіка, колір, звукова сигналізація).
5) Наявність зворотного зв ’язку, під яким ми розуміємо можливість здійснення корегування відповіді самим учнем зі спиранням на консультуючу інформацію. Консультуюча інформація обирається з пам’яті комп’ютера або самим студентом, або на основі автоматичної діагностики помилок, що допускаються студентом у ході роботи. Спосіб пред’явлення такого роду інформації залежить від типу учбової комп’ютерної програми
6) З можливості діагностики помилок випливає і така особливість комп’ютеру (точніше, комп’ютерної програми), як адаптивність. Комп’ютеризований урок проходить з урахуванням індивідуальних особливостей студентів. Вивчення, тренування, повторення і контроль одного і того ж матеріалу може здійснюватись з різноманітними ступенями глибини і повноти, у індивідуальному темпі чи в індивідуальній послідовності.
7) Можливість проводити у автоматичному режимі багатофакторний збір та аналіз статистичної інформації, яка отримана в процесі комп’ютеризованого заняття, без порушення природності протікання комп’ютерного уроку. При цьому комп’ютер здатний фіксувати достатньо велику кількість параметрів:
- час, витрачений студентами на роботу з усією програмою, групою завдань або з будь-яким конкретним завданням або вправою;
- кількість вірних/нерівних відповідей (при цьому, невірні відповіді можуть «розкладуватись по полочках» у пам’яті комп’ютера);
- кількість звернень до довідкової інформації, а також характер найбільш часто запитуваної допомоги тією або іншою групою учнів;
- кількість спроб при виконанні завдань.
Комп’ютер може фіксувати інформацію і по іншим параметрам. Це визначається авторами учбових програм в залежності від цілей і задач, що висуваються педагогами. Зібрана і опрацьована комп’ютером статистична інформація може бути перетворена у так звані граф-схеми руху за програмою окремих студентів або навчальних груп (в усередненому виді) в різні часові відрізки. Крім того, вказана у пункті 7 можливість комп’ютеру, як одного із засобів інформаційних технологій, надає студенту і викладачу в узагальненому і опрацьованому виді об’єктивну інформацію про динаміку навчання. Тим самим, комп’ютер виконує винятково важливу місію через підсистему статистичного аналізу процесу навчання, що не може здійснюватись в умовах самостійної роботи студентів ніякими іншими технічними засобами навчання, тобто допомагає студенту внести корективи у тактику самоосвіти, а викладачу відпрацювати індивідуальний підхід як до окремого учня, так і до групи в цілому [3].
Нові комп'ютерні технології навчання дозволяють неабияк підвищити ефективність практичних та лабораторних занять із загальноосвітніх дисциплін, а не лише інформатики. А використання на заняттях елементів медіаосвіти формує у студентів уміння працювати з різною інформацією, критично до неї ставитись, розвиває логічне мислення, забезпечує інформаційну і емоційну насиченість занять, зв'язок учбового матеріалу з навколишнім життям, сприяє підвищенню інтересу до предмету, а також творчому зростанню самого викладача. У своїй практиці викладачі часто використовують комп'ютерно-орієнтовані системи навчання, що дозволяє автоматизувати рутину роботу з перевірки знань студентів. До них можна віднести навчальні та контролюючі програми, тренажери, інтерактивні середовища,віртуальні лабораторії тощо. Їх важливість у підвищені мотивації студентів до навчання та активізації пізнавальної роботи доведена багатьма дослідниками (О. В. Співаковський, Ю.В. Триус, В. Ю. Биков, M. I. Жалдак, Р. C. Гуревич, М.Ю. Кадемія, Л.В. Брескіна та ін.), їх допомога у розвантаженні викладача також очевидна і зрозуміла. Програмування комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для обліку та контролю навчання було важливим питанням удосконалення професійної підготовки студентів і залишається актуальним сьогодні. Багатьма програмістами і педагогами-ентузіастами розробляються подібні програми з урахуванням сучасних тенденцій в освіті. Наприклад, автоматизована система контролю знань і керування навчанням, розроблена співробітником кафедри теплотехніки Пермського державного технічного університету Селяниновим Ю.А., крім можливостей, як наприклад, здійснення поточного контролю знань, створення індивідуальних графіків навчання, ведення інформаційної і навчальної баз даних, аналіз успішності, дані по батькам, складу і соціальному статусу родини автоматичне ведення електронного журналу.
Проте існують ряд проблем у застосування комп'ютерних технологій у проведенні занять:
1. Швидкість розвитку компютерних технологій та програмного забезпечення вимагають постійного підвищення кваліфікації викладачів;
2. Необхідність володіння знаннями з інформаційних технологій викладачами, хоча б на рівні користувача з метою запровадження можливостей комп'ютерних технологій у навчальний процес;
3. Використання глобальної мережі Internet для самоосвіти викладача та підвищення його компетентності, зокрема використання форми дистанційного навчання.
Це вказує на необхідність розробки комплексних заходів підготовки та перепідготовки викладачів у напрямку інформаційних технологій, які повинні бути випереджаючими відносно практики застосування комп'ютерних технологій у навчально-освітньому процесі.
Висновок:
Наше майбутнє - це розвиток і використання комп'ютерних технологій, тому на нашу думку і освіта повинна бути орієнтована на майбутнє, що вимагає від студента та викладача уміння працювати з великими потоками інформації. Оцінка якості отриманих знань студентів у процесі навчання від викладача повинна включати такі параметри, як: адекватність навчання студента способів опрацювання інформації; забезпечення ефективності набуття студентом таких компетенцій, як досконале володіння комп'ютером, знання щонайменше двох іноземних мов; результативність методів вироблення навиків встановлення наукової істини; успішність у створенні атмосфери особистого переживання народження знання;оптимізація діалогу в процесі співтворчості між викладачем та студентом.
Література:
1. Оношко Г.А. Виступ-презентація на секції заступників директорів з навчальної роботи “Застосування інформаційно-комунікаційних технологій в навчанні: «за» і «проти».” Чернігів, 2009 С. 8
2. Федічева Н.В. «Комп’ютерні технології та їх використанні у навчальному процесі» Луганськ - 2011. - № 2. - С. 189-193.
3. Кісіль М.В. Вимоги до якості вищої освіти в інформаційному суспільстві // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наукових праць. - Випуск 11(24) - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007 - С.109 - 112.
4. «Інформаційно-комунікативні технології підвищення рівня мотивації особистості у професійній підготовці майбутніх учителів технологій» А. Цина 2012 С. 4
5. Особстісно орієнтовані технології навчання і виховання у вищих навчальних закладах : колективна монографія / [автори: В. Андрущенко, Н. Дівинська, Б. Корольов та ін.; за заг ред. В. Андрущенка, В. Лугового]. - К. : Педагогічна думка, С. 2008. - 256
6. Гордієнко Г. Входження України у всесвітню систему інформації // Нова політика. - 1999. - № 5.
Комментариев нет:
Отправить комментарий